Коротко: людина отримує інформацію через органи чуття — зір, слух, дотик, нюх і смак. Тому за способом сприйняття інформацію ділять на зорову (візуальну), слухову (аудіальну), дотикову (тактильну), нюхову і смакову. У популярній психології людей ще поділяють на чотири типи — візуалів, аудіалів, кінестетиків і дигіталів — залежно від того, як їм зручніше сприймати інформацію. Такі вподобання справді бувають, але дослідження не підтвердили, що навчання «під свій тип» покращує результат. Краще працює поєднання: побачити, почути, зробити руками і потім пригадати.
Як людина сприймає інформацію
Сприйняття — це процес, у якому мозок отримує сигнали від органів чуття і складає з них цілісний образ предмета чи події. Ми не просто бачимо круглий червоний предмет — ми впізнаємо яблуко, бо вже бачили, тримали в руках і куштували яблука раніше. Тобто в сприйнятті завжди беруть участь пам’ять, увага і досвід.
Головні органи чуття, за допомогою яких ми отримуємо інформацію:
- зір — форма, колір, розмір, рух, текст, жести;
- слух — мова, музика, звуки і сигнали;
- дотик — температура, тиск, шорсткість, форма предмета;
- нюх — запахи;
- смак — солодке, солоне, кисле, гірке.
Крім цих п’яти, людина відчуває рівновагу, положення свого тіла, біль, голод. Часто пишуть, що через зір ми отримуємо 80–90 % інформації. Зір справді дуже важливий, але точної наукової цифри немає — цей відсоток переходить зі статті в статтю без джерела.
Види інформації за способом сприйняття
Цю класифікацію вивчають на уроках інформатики. За способом сприйняття людиною інформацію (повідомлення) ділять на:
- зорову (візуальну) — текст, малюнки, світлофор, жести;
- слухову (аудіальну) — мова, музика, шкільний дзвоник;
- дотикову (тактильну) — тепло батареї, гладенька поверхня, шрифт Брайля;
- нюхову — запах диму чи квітів;
- смакову — смак їжі.
Повідомлення, що сприймаються органами зору, називають зоровими, або візуальними, а органами дотику — тактильними. Текст ми сприймаємо зором, тож прочитаний текст — це візуальна інформація (незрячі люди сприймають текст дотиком, шрифтом Брайля). Не варто плутати це з формою подання — текстовою, числовою, графічною, звуковою, відео чи комбінованою: вона описує, у якому вигляді записане повідомлення. А «достовірна», «повна», «актуальна» — це властивості інформації, а не способи її сприйняття.
Що таке типи сприйняття: візуали, аудіали, кінестетики, дигітали
Ідея ділити людей за «провідним каналом» стала популярною в 1970–80-х роках. Чотири типи, про які зазвичай пишуть, прийшли з нейролінгвістичного програмування (НЛП). Новозеландський педагог Ніл Флемінг запропонував схожу модель VARK: зорові, слухові, кінестетичні вподобання і ще «читання і письмо» — дигіталів у ній немає. Ось що зазвичай мають на увазі під кожним типом.
Хто такі візуали
Візуал — людина, якій зручніше сприймати побачене: картинки, схеми, таблиці, кольори. Дитина з такими вподобаннями просить «покажи», любить малювати, добре запам’ятовує обличчя і розташування речей, помічає дрібниці в ілюстраціях.
Хто такі аудіали
Аудіал легше запам’ятовує почуте. Така дитина любить слухати і розповідати, швидко вчить пісні й вірші на слух, проговорює завдання вголос, впізнає людей за голосом. Водночас сторонній шум може сильно її відволікати.
Хто такі кінестетики
Кінестетичне сприйняття — це пізнання світу через рух, дотик і відчуття тіла. Кінестетику простіше зрозуміти, коли він щось робить сам: збирає, ліпить, вимірює, проводить дослід. Йому важко довго сидіти нерухомо, він жестикулює, крутить у руках ручку, вчить вірш, ходячи кімнатою.
Хто такі дигітали
Дигітальний (логічний) тип сприймає інформацію через зміст, логіку, цифри і правила. Такій дитині важливо зрозуміти, «чому так», а не просто запам’ятати. Вона любить списки, плани, класифікації, чіткі інструкції і помічає, коли пояснення непослідовне.
Чи правда, що дитину треба вчити «під її тип»
Звучить логічно: визначити тип і подавати матеріал саме так — візуалу картинки, аудіалу лекції. Але наукових підтверджень цього немає. У 2008 році психологи Гарольд Пешлер, Марк Макданіел, Даг Рорер і Роберт Б’єрк проаналізували дослідження стилів навчання і не знайшли переконливих доказів, що підлаштування подачі під «стиль» покращує результат. Пізніші експерименти дійшли того самого висновку: вподобання в людей справді є, але вчаться вони однаково добре чи погано незалежно від того, чи збігається подача з їхнім «типом».
- Спосіб подачі залежить від змісту, а не від учня. Карту треба бачити, вимову англійського слова — чути, почерк — тренувати рукою. І це однаково для всіх.
- Більшість дітей «змішані». Уподобання змінюються з віком і залежать від предмета: на малюванні дитина «візуал», а на музиці — «аудіал».
- Ярлик обмежує. «Я аудіал, мені читати не треба» — а читати потрібно всім. Слабше розвинені навички якраз варто тренувати, а не обходити.
Тому тип сприйняття — цікава підказка про те, що дитині подобається, але не діагноз і не вирок.
Як помітити, як дитині зручніше сприймати інформацію
Тести «визначте тип дитини за 5 хвилин» показують радше настрій і вподобання на сьогодні. Простіше поспостерігати:
- як дитина переказує мультфільм чи пояснює дорогу — картинками («там такий жовтий будинок»), звуками й діалогами, діями чи послідовністю кроків;
- що обирає у вільний час — малювання, музику й розмови, конструктори і рух, головоломки;
- як учить вірш — читає очима, повторює вголос, ходить кімнатою, шукає логіку сюжету;
- що найбільше заважає — безлад, шум, необхідність сидіти нерухомо чи «нелогічні» правила.
Можна пограти в «ліс»: нехай дитина уявить, що гуляє лісом, і розповість, що відчуває. Хтось опише дерева й стежки, хтось — спів птахів, хтось — свіже повітря й листя під ногами, а хтось почне думати, де взяти карту. Це цікава розмова про вподобання, а не висновок на все життя.
Якщо ж дитина не може всидіти на місці ніде — ні вдома, ні в школі, ні за цікавою справою — і постійно відволікається, це не «тип кінестетика». У такому разі варто порадитися з педіатром чи дитячим психологом.
Що справді допомагає вчитися
Дослідження пам’яті та навчання дають кілька прийомів, які працюють для всіх дітей, незалежно від «типу»:
- Слова + картинка. Пояснюючи, малюйте схему, показуйте предмет. Інформацію, подану і словами, і зображенням, запам’ятовують краще, ніж лише словами.
- Зробити руками. Порахувати ґудзики, зліпити модель, провести дослід, написати від руки — дія закріплює зрозуміле.
- Пригадувати, а не перечитувати. Закрити підручник і переказати, відповісти на картки з питаннями. Спроба пригадати тренує пам’ять сильніше, ніж повторне читання.
- Повторювати з перервами. Сьогодні, завтра, через кілька днів, через тиждень — так знання тримаються набагато довше, ніж після одного довгого заняття.
- Пояснити іншому. «Розкажи мені, як ти це зрозумів» — дитина сама бачить, де прогалини.
- Образи й асоціації. Історії, яскраві образи, римування допомагають запам’ятати складне — докладніше в статті «Мнемотехніка для розвитку пам’яті дитини».
- Рух, перерви і сон. Короткі перерви з рухом повертають увагу, а під час сну мозок закріплює вивчене за день.
Якщо дитині важко запам’ятовувати, загляньте в статтю «У дитини погана пам’ять — що робити?», а вдома можна потренуватися з іграми на розвиток пам’яті та уваги. Як допомагати зі шкільним навчанням без конфліктів — у статті «Як допомогти дитині добре вчитися». Системно розвивати пам’ять і увагу через образи, асоціації і повторення можна на курсі «Меморика» в SMARTUM.
Часті запитання
Хто такі візуали, аудіали і кінестетики простими словами?
Це люди, яким зручніше сприймати інформацію відповідно очима, на слух або через рух і дотик. Такий поділ описує вподобання, а не здібності: вчитися всіма способами може кожен.
Що таке дигітал?
Дигітал (від англ. digital — «цифровий») — людина, яка сприймає світ передусім через логіку, зміст, цифри і правила. Цей тип описують у НЛП і популярній психології; у науковій психології такої категорії немає.
Як визначити тип сприйняття у дитини?
Поспостерігайте, як вона переказує, що обирає у вільний час і як учить вірші. Але пам’ятайте: більшість дітей змішані, а підлаштовувати навчання під один канал не потрібно — краще поєднувати всі.
Якою буває інформація за способом сприйняття?
Зоровою (візуальною), слуховою (аудіальною), дотиковою (тактильною), нюховою і смаковою — відповідно до органів чуття, якими людина її отримує.
Чи можна розвинути «слабкий» канал сприйняття?
Так, і це корисно. Уважне слухання, спостережливість, точні рухи рук тренуються, як і будь-яка навичка, — через ігри, читання вголос, малювання, конструювання.
